(витяг)

Стаття 20

Заставодержатель набуває правo звернення стягнення на предмет застави в разi, якщо в момент настання термiну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо iнше не передбачено законом чи договором.

При припиненні (реорганізації, ліквідації) юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. ( Частина шоста статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94, в редакції Закону N 583/97-ВР від 21.10.97, із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором. ( Частина сьома статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 287/94-ВР від 14.12.94, N 496/95-ВР від 22.12.95, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )


Стаття 38

Iпотека майнового комплексу пiдприємства

Іпотека майнового комплексу підприємства і його структурного підрозділу, якщо інше не передбачено законом чи договором, поширюється на все його майно, в тому числі на основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, відображені в самостійному балансі підприємства.

Заставодавець майнового комплексу підприємства зобов'язаний на вимогу заставодержателя надавати йому річний баланс.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право вжити передбачених договором іпотеки заходів щодо оздоровлення фінансового становища підприємства, включаючи призначення представників до керівних органів підприємства, обмеження у праві розпоряджатися виробленою продукцією та іншим майном підприємства. Якщо вказані заходи не дали бажаних результатів, заставодержатель має право звернути стягнення на майно підприємства, що знаходиться в іпотеці.

Якщо це передбачено договором чи законом, майновий комплекс підприємства переходить до заставодержателя. У цьому разі остаточна оцінка предмета іпотеки визначається на момент переходу майнового комплексу підприємства за згодою заставодавця та заставодержателя, а при виникненні спору - за рішенням суду чи третейського суду. ( Частина четверта статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )